Гострий, підгострий, хронічний аутоімунний тиреоїдит

Хронічний аутоімунний тиреоїдит або лімфоматозний тиреоїдит це запальне захворювання щитовидної залози аутоімунної природи лімфоцити, що ушкоджують власні клітини щитовидної залози. Найчастіше зустрічається у пацієнтів від 40 до 50 років, причому у жінок у десять разів частіше, ніж у чоловіків. Це найчастіше зустрічається запальне захворювання щитовидної залози. Проте останнім часом аутоімунним тироїдитом страждає все більше пацієнтів молодого віку та дітей.

Вважається, що аутоімунний лімфоматозний тиреоїдит має спадкову природу. У родичів хворих тиреоїдитом Хасимото або Хашимото часто зустрічаютьсяцукровий діабет , різні захворювання щитовидної залози Але для реалізації спадково схильності потрібні додаткові несприятливі зовнішні фактори. Це респіраторні вірусні захворювання, хронічні осередки інфекції, зовнішніх мигдалинах, пазухах носа, уражених карієсом зубах.

Сприяють розвитку аутоімунного тироїдиту тривалий безконтрольний прийом йодовмісних препаратів, дія радіаційного випромінювання. Під дією провокуючого фактора в організмі активуються клони лімфоцитів, які запускають реакцію утворення антитіл до власних клітин. Підсумком цього процесу є ушкодження клітин щитовидної залози (тироцитів). З пошкоджених клітин щитовидної залози в кров потрапляє вміст фолікулів: гормони, зруйновані частини внутрішніх органел клітини, які у свою чергу сприяють подальшому утворенню антитіл до клітин щитовидної залози. Процес набуває циклічного характеру.

Хронічний аутоімунний тиреоїдит дуже часто тривало протікає без будь-яких клінічних проявів. До ранніх ознак відносяться неприємні відчуття в області щитовидної залози, відчуття кома в горлі при ковтанні, відчуття тиску в горлі, дискомфорт при ковтанні. Іноді виникають несильні болі в області щитовидної залози, переважно при прощупуванні щитовидної залози. Деякі хворі можуть скаржитися на легку слабкість, біль у суглобах.

Залежно від клінічної картини та розмірів щитовидної залози хронічний аутоімунний тиреоїдит Хасимото ділиться на форми:< /p>

· атрофічна форма аутоімунного тиреоїдиту. При атрофічній формі збільшення щитовидної залози немає. Зазвичай ця форма клінічно супроводжується зниженням функції щитовидної залози (гіпотироз).

· Гіпертрофічна форма аутоімунного тироїдиту завжди супроводжується збільшенням щитовидної залози. Щитовидна залоза може бути рівномірно збільшена по всьому обсягу (дифузна гіпертрофічна форма), або відзначається наявність вузлів (вузлова форма). Можливе поєднання дифузної та вузлової форм. Гіпертрофічна форма аутоімунного тироїду може супроводжуватися тиротоксикозом на початку захворювання, але частіше функція щитовидної залози буває нормальною або зниженою.

Діагнозаутоімунного тироїдиту встановлюють на підставі історії захворювання,характерної клінічної картини, даних додаткових методів дослідження - УЗД щитовидної залози та гормонального фону.

Лікування аутоімунного тироїдиту: специфічної терапії аутоімунного тиреоїдиту не існує. В умовах відділення ендокринної хірургії ОКБМ пацієнти мають можливість отримати лікування в повному обсязі: призначається комплексна протизапальна терапія, імуномодулююча терапія, симптоматична терапія, фізіотерапевтичне лікування, а також ноу-хау відділення – внутрішньоорганні, субфасціальні ін'єкції дипроспану, безпосередньо у. При частих рецидивах захворювання, гіпертрофії залози з наростанням компресійного синдрому з наростаючим гіпотиреозом у нашому відділенні успішно проводиться хірургічне лікування цього захворювання – тотальна тиреоїдектомія.